Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Конституція України - основний Закон держави

26.06.2020

  

Як відомо, 28 червня вся Україна відзначає День Конституції. Процес підготовки і прийняття нового основного закону України був тривалим і болісним. Події, які відбулися навколо прийняття Конституції, наповнені міфами, недомовками і чутками. Історію прийняття Конституції потрібно починати не з 27 червня, коли почалося найдовше засідання українського парламенту, а набагато раніше, цей процес затягнувся на шість років – з 1990 по 1996 рік. Прийняття документа гальмувалося протистояннями між президентом України та парламентом на фоні тривалої соціально-економічної кризи в країні.

 

Для національно-демократичної спільноти, борців за незалежність і дисидентів він став спробою реалізації багаторічних мрій про українську державність і європейську демократію. Однак більшість населення і політичної еліти у той час жила ще в парадигмі радянських міфів і комуністичного світогляду, і всіляко опиралася новим віянням. Втім, з ухваленням 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України» питання прийняття Конституції незалежної України постало руба.

Після референдуму про незалежність, протягом 1991-1996 років, комісіями, окремо створеними Верховною Радою України та Президентом, було складено кілька проектів Конституції. Вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші протиріччя викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. Тим часом у країні діяла Конституція УРСР 1978 року, перероблена, із припиненими частинами, з доданими статтями, але вона була.

Однак, країна потребувала оновлення. Так, протягом 1990-1996 років було запропоновано 15 проектів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Зокрема, комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. Активний період роботи над документом зайняв три місяці.

 

Засідання Верховної ради, на якому розглядався проект Основного Закону тривало цілу добу. 27 червня 1996 року парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. У результаті бурхливих дискусій за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам вдалося узгодити всі положення документа. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами. Нарешті, голосування відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. «Є Конституція!», – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після прийняття Конституції 315 голосами.

У Конституції України визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної та ін. Конституція була загалом позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи. Події 1996 заклали основу політичного життя, сталася дійсно історична подія, яка визначила шлях в цивілізоване майбутнє у правовій державі.

Місто Гола Пристань теж долучилось до прийняття Основного Закону держави. На шостій сесії Голопристанської міської ради 22 – го скликання прийнято рішення від 24 травня 1996 року № 52 «Про проект Конституції України», в якому зазначено: «Вважати, що прийняття нової Конституції України є невідкладною державною справою, гарантом забезпечення стабільності в суспільстві, основою творення правової бази для вирішення невідкладних економічних, політичних і соціальних проблем, подолання кризового стану. Запропонувати Верховній Раді, Президенту України прискорити доопрацювання проекту і прийняття Конституції. Вважати за доцільне прийняття Основного Закону Верховною Радою в найкоротший строк. Доручити виконкому міської Ради узагальнити і направити до райдержадміністрації пропозиції і зауваження до проекту Конституції, які надійшли в процесі обговорення його в трудових колективах і на даній сесії міської Ради».

 

Ще з давніх давен українці прагнули мати власний державний закон і перша українська Конституція була прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року. Цей документ став яскравим свідченням надій та бажань українського суспільства того часу, він успадкував ідеї і принципи, закладені в «Пактах і Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького» Пилипа Орлика. 16 статей Конституції передбачали встановлення національного суверенітету та визнання кордонів Української держави, забезпечення демократичних прав людини, визнання непорушності трьох складових частин правового суспільства, а саме – єдність та взаємодія законодавчої (виборної Генеральної Ради, яка повинна була збиратися три рази на рік), виконавчої (гетьман, обмежений в своїх діях законом, генеральна старшина та обрані представники від кожного полку) та судової влади (підзвітної та контрольованої).

Повна назва документа – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».

 

Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки. Прогресивне людство зберігає пам’ять про Пилипа Орлика, насамперед, як про автора першої в історії людства конституції демократичного суспільства. 

 

За матеріалами архівного відділу міської ради та Інтернету. Олена БИШОК, начальник архівного відділу міської ради





Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.