В пам'ять Миколи Тіля – автора гімну Голої Пристані, 41 рік без Маестро слова і музики!

13 листопада 1984 року зупинилося серце людини, яка залишила глибокий слід у культурному житті Херсонщини та нашого рідного міста Гола Пристань – Миколи Яковича Тіля, поета-пісняра, композитора, генія слова й музики, автора гімну міста Гола Пристань.

Сьогодні, через 41 рік з дня його смерті, ми згадуємо не просто митця – ми вшановуємо людину епохи, яку не зламали війна, репресії, життєві випробування, і яка своїм талантом прославила край, подарувавши йому голос, що й нині звучить на кожному заході – пісню, яка стала музичною душею Голої Пристані.

Народжений 8 березня 1925 року в селі Чорнянка на Херсонщині, Микола Тіль пройшов складний шлях: від шахтаря до фронтового артиста, від політичного в’язня до почесного митця. Після повернення на Батьківщину він присвятив своє життя культурному розвитку регіону: працював у Генічеську, Херсоні, а з 1961 року – у Голій Пристані, де очолив культурно-просвітницьку роботу як художній керівник районного будинку культури.
Саме тут він створив у 1963 році свою найвідомішу пісню – «Рідне місто моє», що згодом стала гімном Голої Пристані. Вона стала символом любові до рідного краю, теплом для сердець і об’єднала всіх мешканців міста та громади.

Його пісні стали душею краю. Творчість Миколи Тіля – це сплав патріотичної, ліричної, жартівливої та естрадної музики. Його вокальні твори звучали в репертуарі професійних колективів – “Веснянка”, “Зіронька”, у програмах радіо й телебачення. Вони збереглися у збірках “Повіку бути хлібу й пісні”, “Душі криниці” та стали пісенним літописом Херсонщини.
Сьогодні для Голяни настав дуже важкий період — війна, окупація рідної землі, вимушене роз’єднання сімей і втрата дому.

Та попри все, величний Гімн, написаний Миколою Яковичем, знову й знову об’єднує людей. Він лунає по всій Україні й за її межами — там, де опинилися голопристанці. Його знають від малечі до людей поважного віку, співають на зустрічах, у волонтерських хабах, на благодійних заходах і просто в колі земляків.

Ця пісня стала підтримкою і духовною опорою, символом любові до рідного дому, надією на визволення, повернення, відродження.
Гімн Миколи Тіля — це музика стійкості, віри й єднання, а його ім’я — частина культурної спадщини Голої Пристані.
13 листопада — дата, яка болить, але водночас нагадує, що справжні митці не вмирають. Вони живуть у рядках своїх віршів, акордах пісень, у спогадах і вдячності людей.

У Голій Пристані, по всій Херсонщині й серед усіх, хто змушений був виїхати, ім’я Миколи Тіля звучить із глибокою шаною — як ім’я творця душі міста, символу любові до рідної землі, що не знає кордонів і часу.

Миколо Яковичу, пам’ятаємо. Співаємо. Дякуємо!
Гімн Голої Пристані, автор Микола Якович Тіль
1. Над рікою ще тумани в далині,
А рибалки вже виходять на човні,
Проснулось місто,
Дзвінке і барвисте,
Рідне з дитинства мені.

Глянь на гронах виноградних, як сльоза,
Промениста заіскрилася роса.
Дубки шепочуть,
Сказати хочуть:
«Бачиш, яка тут краса!»

Приспів:
Де б я не був, незалежно від відстані,
Всюди я з гордістю, друзі, скажу:
- Я із Херсонщини, з Голої Пристані,
В серці свій край збережу!

2. Урожаями тут славляться поля,
На героїв дуже щедра в нас земля:
Ген за штурвалом
Знатний комбайнер-
Мов капітан корабля.

А над ним замахнули крила літака —
Це земляк свого вітає земляка.
Спитай героїв
Про найдорожче -
Відповідь буде така:

Приспів:

3. Розсипає цвіт акація рясна,
На алеї вийшла молодь голосна
Лише учора
Скінчила школу,
Вальс їй дарує весна.

Поки ранок не засвітить небокрай,
Всі стежки обійдемо з краю в край.
Вечір останній...
Місто кохане,
Завтра нас в путь проводжай.