День Незалежності України у Таврійському ліцеї

Цьогоріч наше свято було не лише урочистим, а й глибоко зворушливим. Попри окупацію Голопристанської громади, захід відбувся онлайн, адже ні війна, ні розлука не можуть відібрати в нас любові до Батьківщини.

У віртуальній залі Таврійського ліцею прозвучали слова любові до України, вірші й пісні про її красу, силу та незламність. Діти крокували з прапором, ніби розгорнувши за спиною крила — крила нашої волі й свободи.

Ми вшановували пам’ять тих, хто віддав життя за незалежність: від героїв козацької доби до воїнів Небесної сотні та сучасних захисників. Хвилина мовчання і трепетні серця — це найщиріша подяка тим, хто сьогодні тримає для нас небо.

Лунали дитячі голоси: «Україна – це моя країна, я не хочу іншої землі». У цих словах — чиста правда й непохитна віра в те, що ми переможемо. Бо наш народ – незламний, як калина, що схиляє гілки в уклін воїнам і водночас цвіте навіть у найважчі часи.

Так боляче було чути слова про рідну Херсонщину, про зруйновані домівки, затоплені вулиці, про біль наших людей… Але водночас так сильно відчувалося: ми живемо, ми боремося, ми МРІЄМО!

Наша незалежність — це не лише історія, це сьогодення, виплакане й виборене кров’ю. Це відповідальність кожного з нас — берегти Україну в серці й у справах.

Дякуємо всім, хто долучився до організації заходу.
Дякуємо нашим дітям, які зростають під звуки сирен, але вірять у життя, мрію і Перемогу.
Дякуємо нашим воїнам — за те, що маємо право співати гімн і бачити синьо-жовтий стяг.

Слава Україні! Героям слава!