І впала батьківська сльоза за тебе сину
І впала батьківська сльоза за тебе сину,
Як буду жить без тебе я, знайду чи сили?
Надворі осінь золота, ти не побачиш,
І небо сіро - голубе дощем заплаче.
Кому скажу у цім краю, з ким поділюся,
І в даль далеку, в шир степів я задивлюся.
Отой дзвінок, він душу рвав, усе боліло,
І вітер в скроні пульсом бив, і тіло мліло.
Підійму руки до небес, де згасла зірка рано,
Хто міг подумать про таке, що вмить не стане.
Сплелись у відчаї думки, як далі жити?
Як цю печаль і тугу цю, в собі носити...
Nikita