Привітання Президента України з Великоднем

Великий народе великої України! 

Ми відзначаємо сьогодні велике свято – Воскресіння Господнє. Великдень. Великдень символізує звільнення душі людини від рабства зла й темряви. Перемогу добра й справедливості, перемогу життя над смертю.

За все це ми боремось 802 дні поспіль. 802 дні, коли воля протистоїть мороку, доблесть протидіє терору. 802 дні нашого спротиву, які можна описати словами з Євангелія від Іоанна: «А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його…»

Ці ж слова присвячені одній із виставок Софійського собору, де я перебуваю зараз. Вона та інші роботи різних українських митців разом несуть у собі глибокий сенс. Це ікони на ящиках від боєприпасів. Просочені димом нашої землі й духом нашого народу. Символи великих випробувань і великої сили, яка допомагає нам їх долати. Кожна з цих ікон – немов божественний прояв. Доказ того, що небо з нами. Відповідь на питання, чому українці вистояли. Бо у найважчих обставинах і в найтемніші часи ми здатні народжувати світло. На обпалених вогнем і горем дошках, зі змучених стражданнями українських міст і сіл. Поєднуючи, на перший погляд, несумісне: війну й Господа. Перемагаючи зло вірою. Перемагаючи біду надією.

Вдивившись у ці ікони, можна зрозуміти почуття всього нашого народу. Дзеркало, яке відображає нашу дійсність у часи війни. І вже пройдений шлях, і цей Великдень, і все наше сьогодення. Саме такий вигляд сьогодні мають наші обереги. Саме так сьогодні ми відчуваємо Бога, який захищає нас руками наших воїнів. Саме так ми бачимо заступництво небесних сил, втілене в Силах безпеки й оборони України. Кожного українця й кожної українки, які віддають себе священній справі – обороні рідної землі від темряви та зла.

На цих іконах – імена героїв, які віддали життя, аби нас захистити. Які показали: українці стають на коліна лише у молитві. І ніколи – перед загарбниками й окупантами.

Біблія вчить нас любові до ближнього. А сьогодення показало нам справжнє значення цього слова. Коли навіть за сотні кілометрів одне від одного ми підтримуємо й допомагаємо одне одному. Захищаємо одне одного. Молимось одне за одного. Коли всі ми стали одне одному ближчими, одне одному ближніми. А колишній сусід, що постійно набивався нам у брати, для нас далекий на віки. Він порушив всі заповіді, зажадав наш дім, прийшов нас убивати. Світ бачить це.

Бог знає це. І ми віримо: у Бога на плечі – шеврон з українським прапором. Тож із таким союзником життя точно переможе смерть.

Долаючи спільний шлях, відчуваючи спільний біль, усіх нас об’єднує сьогодні одна спільна молитва. За всіх наших бійців, які зустрічають Великдень в окопах і на позиціях. За наших воїнів світла, які стримують демонів на всіх напрямках. За тих, хто дотримується в житті ще однієї заповіді: захищати Україну. За те, щоб усі вони повертались живими.

За всіх наших цивільних людей, які щодня важко працюють, аби держава була міцною, аби успішно долала нечисту. За тих, хто живе й працює для цього.

За всіх наших дітей. Не за віком мужніх хлопчиків і дівчаток, у яких Росія вкрала дитинство, але які, попри все, не розучились усміхатися й вірити в диво.

За всіх наших матерів і батьків, у яких забрали щасливу, спокійну старість. Та які, попри все, тримаються й піклуються по нас.

За всі наші міста й села, які повинні відчувати Господню благодать, а не постійний терор зла. Над якими нависли чорні хмари й летять бомби й ракети тих, кому місце в пеклі, а не в українському небі.

За наші землі й наших людей, чий дух не зламати. Пам’ятаючи слова, які написані в Софії над Орантою і які справдилися в нашому житті: «Бог серед міста, і воно не похитнеться. Бог допоможе йому перед світанком».

Сьогодні наша молитва – за всіх українців, які чекають цього світанку й неодмінно побачать його. Дочекаються миру, правди й Бога, який повернеться на випалену землю. Всіяну шрамами у вигляді воронок і траншей. Повернеться тишею, спокоєм, квітами замість мін на полях. Повернеться дитячим сміхом замість реву повітряної тривоги. Світло, яке повернеться на всю нашу Господом дану землю, на всі території, які чортами тимчасово окуповані. Бог повернеться в Маріуполь. На терикони й узбережжя морів. Так завжди було. Так точно буде. Я вірю в це щодня, а особливо в цей великий день у цьому великому місці. Історія якого нагадує: ні ординська навала, ні нацистська окупація, ні російський терор не зможуть стерти нас із лиця Землі.

Нехай небеса зміцнюють нашу волю в битві проти неволі. Дадуть мужність для нових здобутків і мудрість, аби цінувати все, що вже здобули. Силу, щоб зберегти єдність. Єдність, щоб примножити силу. Нехай усім, хто віддав життя за Україну, Бог подарує вічний спокій їхнім душам і вічний мир їхнім нащадкам. Усім нашим дітям та онукам, усім нашим майбутнім поколінням. Які мають святе право знати, що таке мирний Великдень у мирній Україні.

Сьогодні ми молимось за це і боремось за це.

А світло у темряві світить...

Зі святом усіх вас, дорогі українці!

Христос воскрес!

Воістину воскрес!