Не всі ознаки стресу чи тривоги звучать словами.

Під час розмови звертайте увагу на невербальні сигнали. Людина може переживати сильне напруження, навіть якщо не говорить про це прямо.

• різка зміна тону голосу чи міміки;
• стиснуті щелепи, напружене тіло;
• довгі паузи або «відключення» від розмови;
• відстороненість або, навпаки, надмірний гумор;
• метушливість, тремор, уникання погляду.

Якщо ви помітили такі ознаки, важливо не тиснути, а дати людині відчути безпеку й контроль над розмовою.
Ось простий алгоритм реагування:

•  Помітьте реакцію та не ігноруйте її.
• Зупиніться й не наполягайте на продовженні розмови.
• Дайте людині можливість обирати: «Ви самі вирішуєте, чим готові ділитися».
• М'яко змініть напрямок: «Можемо поговорити про інші речі, якщо так буде комфортніше».
• За потреби запропонуйте зробити паузу, випити води або змінити тему.
• Після розмови, якщо це доречно, повідомте про можливість отримати психологічну підтримку.

Детальніше читайте у гайді "Етична навігація у взаємодії з ветеранами і ветеранками для фахівців першої лінії контакту: https://veteranfund.com.ua/wp-content/uploads/2026/01/Etychna-navihatsiia-u-komunikatsii-z-veteranamy.pdf

Гайд створено в рамках роботи Гарячої лінії кризової та юридичної підтримки Український ветеранський фонд Мінветеранів, яка реалізується за підтримки NATO in Ukraine у рамках Комплексного пакету допомоги НАТО Україні.