Мова — це наш генетичний код, який не спалити вогнем

​Сьогодні Міжнародний день рідної мови. Зазвичай це свято лінгвістичного різноманіття, але для нас сьогодні — це день сили, витривалості та боротьби.

Україна у вогні. Голопристанська громада поки ще перебуває в окупації. Ворог тимчасово загарбав українські міста, села, закрив установи , але окупувати наші думки та нашу мову, йому не вдасться ніколи.
​
Навіть пошепки , в окупації , рідна мова є символом ідентичності до українського незламного народу.
​
​Вона — зв'язок. Мова є тим невидимим мостом, що єднає мешканців Голої Пристані з кожним куточком вільної України.
​
​Ми знаємо, як важко зараз тим, хто чекає на звільнення під тиском. Але пам’ятайте: мова живе, поки нею говорять, поки її бережуть, поки нею люблять. Вистоїмо. Повернемося. Заговоримо на повний голос на рідних вулицях під синьо-жовтими прапорами.

З Днем рідної мови! Сил усім нам та скорішої перемоги!

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». — Ліна Костенко