Енвер Кадиров («Банзай»)

«Не забуваймо тих, хто продовжує боротися кожен день у тиші», – такий меседж озвучив, колишній військовослужбовець, боєць-художник, голопристанець, Енвер Кадиров під час презентації свого твору «Тріщина в душі», – виконаний на контейнері від порохового заряду 155-мм калібру, який він передав до Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Енвер Кадиров («Банзай») – солдат, розвідник-навідник 48-го окремого штурмового батальйону імені Номана Челебіджіхана Сил територіальної оборони. Його рідний кримськотатарський народ пізнав у своєму житті вигнання, війну й боротьбу за свободу.

Енвер народився 1971 р. в Узбекистані, куди в травні 1944 р. була депортована велика родина батька Алі Кадирова з м. Карасувбазар (після 1944 р. – м. Білогірськ) у Криму. Лише у 1992 р., після здобуття Україною незалежності Кадирови повернулися на землю предків – до м. Сімферополь. В Україні Енвер здобув юридичну освіту, створив велику сім’ю.

Але доля знову кинула виклик: у 2014 р., після окупації Криму російськими військами, чоловік мусив покинути домівку й переселитися спершу до м. Хотин Чернівецької області, а згодом – із сім’єю – до м. Гола Пристань на лівобережжі Херсонщини.
У 2022 р. широкомасштабне вторгнення росіян змусило його розлучитися і з цією домівкою. Відправивши родину подалі від бойових дій, Енвер приєднався до 193-го окремого батальйону територіальної оборони 124-ї ОБрТрО. Брав участь в оборонних боях в околицях м. Херсон, а в серпні – вересні 2022 р. – в наступі на херсонському напрямі.

Від лютого 2023 р. виконував бойові завдання в глибокому тилу ворога. У боях на підступах до с. Старомайорське Волноваського району Донецької області загинув бойовий побратим і друг «Банзая» Сергій Колісник. Через два дні, 4 липня 2024 р., Енвер підірвався на міні, евакуюючи тіло друга, внаслідок чого втратив нижню кінцівку. Нині він проходить відновлення в реабілітаційному центрі в м. Львів.

Енвер нагороджений Почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест» та «Золотий хрест»; орденом «За мужність» 3-го ступеня за визволення м. Херсон та 2-го ступеня за бої на донецькому напрямі.

Нині Енвер Кадиров веде активну громадську діяльність, допомагаючи одержати юридичні послуги ветеранам бойових дій та людям з інвалідністю.

Голопристанець каже: «Я маю встигнути залишити по собі якомога більше й боротися стільки, на скільки вистачить сил».

Сила духу Енвера та любов до Батьківщини надихають нас усіх, адже борець – це той, хто не втрачає надії, навіть коли навколо все руйнується.