НАТО та енергетична безпека

28.02.2019
РОЛЬ НАТО В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТI ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

У сучасних умовах, безпека енергетичної інфраструктури не може реалізовуватись без міжнародної координації, оскільки енергетичний сектор, як і його інфраструктура, стає все більш глобалізованим та взаємопов’язаним. Інцидент в одній країні може мати руйнівні наслідки в іншому.
Тому зусилля захисту енергетичної інфраструктури вимагає міжнародної координації з метою раціоналізації національних зусиль та уникнення неузгодженості дій у транскордонних перетинах. У даному аспекті заслуговує на увагу зусилля НАТО в забезпеченні енергетичної безпеки та захисті енергетичної інфраструктури.
Роль НАТО у забезпеченні енергетичної безпеки Організація Північноатлантичного Договору (НАТО) в останні роки внесла загрози енергетичній безпеці до переліку найважливіших загроз безпеці. Недопущення виникнення військової загрози для об’єктів енергетики, ліній постачання та маршрутів передбачає проведення практичного і матеріально-технічного планування з метою захисту поставок енергоносіїв заради підтримки стабільності й безпеки країн-членів та оперативного потенціалу НАТО.
У той же час останнім часом НАТО відходить від питання виключно захисту об’єктів інфраструктури і звертає увагу на більш широкий спектр проблем енергетичної безпеки. На думку деяких науковців проблема виникнення збройних конфліктів за доступ до енергетичних ресурсів, є досить серйозною. Тому питання енергетичної безпеки країн євроатлантичного регіону (і зокрема кран-членів НАТО) постає перед країнами НАТО все гостріше.
Цьому сприяють декілька чинників:
- залежність країн-членів НАТО від імпорту енергоресурсів, часто з віддалених і нестабільних регіонів, та одночасне зростання конкуренції на глобальному ринку створює ризики переривання та цінової нестабільності поставок енергоресурсів;
- можливість використання енергоресурсів в якості інструменту політичного впливу з боку країн-постачальників;
- терористичні напади та піратство, що реалізує асиметричні методи боротьби із правовими режимами міжнародних відносин та створює невизначеність щодо способів реагування.
Враховуючи специфіку різноманітних енергетичних секторів, нафтовий і газовий сектори є найбільш вразливими для нападу, а наслідки порушень в їх функціонуванні можуть спричинити катастрофічні результати у зв’язку із значною взаємною залежністю між ними й іншими галузями економіки. Особливостями нафтової і газової інфраструктури є те, що вона може знаходитися не тільки на території визначеної країни, а й далеко за її межами. Тому енергетична безпека окремої держави потребує забезпечення безпеки енергетичної інфраструктури на всьому ланцюжку поставки енергоносіїв від місця їх видобування або виробництва. З огляду на це Альянс і зосереджує увагу на захисті найважливіших елементів енергетичної інфраструктури, як одного з аспектів підвищення енергетичної безпеки, шляхом зменшення її вразливості і ймовірності стати потенційною ціллю для нападів.
Питання енергетичної безпеки були важливим елементом стратегії НАТО з часів «холодної війни». Формування ролі НАТО в енергетичній безпеці з військової точки зору полягає у: забезпеченні оперативного потенціалу Альянсу енергоресурсами на період воєнного часу або під час операцій та місій; попередження військової загрози енергетичним об’єктам, лініям постачання та маршрутам; запобігання можливим наслідкам через незабезпеченість ресурсами майбутніх операцій та місій.
Фактично, енергетична безпека означала для союзників по НАТО забезпечення поставок палива для сил Альянсу на період воєнного часу та, відповідно в мирний час, створення необхідної інфраструктури. З цією метою була створена Система трубопроводів НАТО (СТН), яка складається з десяти окремих систем військових сховищ та розподільників паливно-мастильних матеріалів і працює для повсякчасного забезпечення потреб НАТО в нафтопродуктах та їх розподілу. СТН проходить територією 13 країн НАТО і охоплює близько 11 500 км трубопроводів, що зв’язують нафтосховища, авіаційні бази, цивільні аеропорти, насосні станції, нафтопереробні заводи та вхідні пункти.
На сьогодні питання енергетичної безпеки стали предметом підвищеної уваги кран-членів НАТО за ширшим колом питань. Декларація Ризького саміту НАТО 2006 р. містила зобов’язання союзників підтримувати «узгоджені міжнародні зусилля щодо оцінки ризиків для енергетичної інфраструктури та щодо підвищення рівня безпеки енергетичної інфраструктури». Північноатлантичній раді було доручено провести консультації у постійному складі стосовно найбільш вірогідних ризиків у галузі енергетичної безпеки з метою визначення тих галузей, у яких НАТО могла бути корисною в плані підвищення рівня захисту інтересів країн Альянсу та підтримання національних й міжнародних зусиль.
На виконання рішення, прийнятого під час Ризького саміту, була підготовлена доповідь «Роль НАТО в енергетичній безпеці» й декларація Бухарестського саміту 2008 р. вже містила визначені принципи та надані рекомендації для діяльності Альянсу в сфері енергетичної безпеки. На базі цих принципів НАТО має залучатися у наступних сферах: інформаційна та розвідувальна інтеграція та обмін, проектування стабільності, посилення міжнародного та регіонального співробітництва, підтримка врегулювання наслідків та підтримка захисту енергетичної критичної інфраструктури. Альянс висловив намір сприяти діяльності та координувати свої зусилля із міжнародними організаціями, які працюють у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
На наступному, Лісабонському саміті 2010 року була прийнята нова Стратегічна Концепція НАТО де також було приділено значну увагу питанням енергетичної безпеки. Зокрема було акцептовано увагу, що стабільне та надійне постачання енергоресурсів, диверсифікація маршрутів, постачальників та видів енергетичних ресурсів, а також розширення та об’єднання енергетичної інфраструктури на міжнародному рівні залишається критично важливим. Альянс висловився за подальше посилення співпраці в частині проведення консультацій та обміну інформацій з питань енергетичної безпеки, розвиток спроможності Альянсу в напрямках визначених на попередньому саміті. Було прийнято рішення активізувати співробітництво із міжнародними організаціями, які працюють у сфері забезпечення енергетичної безпеки, а також імплементувати питання енергетичної безпеки у політику планування та діяльність НАТО.
На Чиказькому саміті 2012 року НАТО, ще раз було підтверджено зобов’язання та наміри розширити співпрацю у сфері енергетичної безпеки. Також прийнято рішення створення інформаційного центру у якості координаційного центру діяльності країн-членів НАТО з питань енергетики. У вересні 2013 році започатковано роботу Центру Енергетичної безпеки НАТО у Вільнюсі, завданням якого стало проведення досліджень у цій сфері, поширення та обмін інформацією між членами Альянсу, а також розробка заходів щодо підвищення ефективності енерговикористання в діяльності Альянсу.
В рамках реалізації ініціатив, спрямованих на виконання даного завдання, планується посилити: - інформаційну підтримку в питаннях висвітлення основних видів загроз для енергетичного сектору; - контроль над маршрутами енергопостачання, в першу чергу морськими маршрутами;
- обмін досвідом та ідеями в рамках діяльності Альянсу;
- технічну підтримку і підготовка персоналу з третіх країн;
- безпосередній захист енергетичної інфраструктури при виникненні потенційної загрози, зокрема для захисту танкерів з нафтою.
Враховуючи безпосередній зв’язок між енергозабезпеченням та безпекою країн НАТО, а також прямий характер певних загроз, енергетична безпека стала одним із питань, що обговорюються в НАТО. Захист стратегічно важливих елементів інфраструктури та заходи реагування на кризи шляхом застосування військової сили стали частиною загального пакета ініціатив, необхідних для гарантування енергетичної безпеки.
Прикладом такого підходу може слугувати задіяння морського компоненту Сил реагування НАТО. Зокрема, в Середземному морі проводяться багатонаціональна морська операції «Активні Зусилля» та операція «Океанський щит» з протидії піратству вздовж берегів Сомалі, яку НАТО розпочало, в тісному співробітництві із Європейським Союзом.
Для забезпечення безпеки основних маршрутів ресурсів в Середземному морі, кораблі НАТО здійснюють патрулювання та моніторинг судноплавства у Східному Середземномор’ї для виявлення та припинення терористичної діяльності, забезпечення супроводу невійськового судноплавства та проведення обстеження підозрілих суден. Якщо говорити тільки про енергетику, то близько 65 відсотків нафти і природного газу, що споживається у Західній Європі, щорічно проходить через Середземне море, оскільки Лівію й Італію, а також Марокко та Іспанію зв’язують великі трубопроводи. Тому кораблі НАТО систематично здійснюють попередні огляди маршрутів у «вузьких» місцях та у важливих протоках і гаванях в усьому районі Середземномор’я.
На Саміті НАТО 2015 року в Уельсі, Великобританія було підтверджено стратегічні пріоритети альянсу у цій сфері, погоджено продовження операцій «Активні зусилля» та «Океанський щит», з врахуванням виникнення нових ризиків в зоні стратегічних пріоритетів Альянсу, а також окремо засуджено незаконну інтервенцію Росії в Україну та анексію Криму. Враховуючи складне безпекове середовище, яке складається на даний час, Саміт НАТО відзначив необхідність формування комплексного, з врахуванням політичних, цивільних та воєнних аспектів, підходу до формування систем безпеки та кризового менеджменту.
В частині енергетичної безпеки Альянс підтвердив вагомість забезпечення стабільності та надійності постачання енергоресурсів; забезпечення диверсифікації маршрутів, постачальників та джерел енергоресурсів; взаємопо’єднання мереж енергопостачання. Зазначено, що враховуючи відповідальність національних урядів та міжнародних організацій за забезпечення сталості на надійності функціонування систем енергопостачання, НАТО посилить свою увагу до розвитку подій у сфері енергетичної безпеки, особливо подій пов’язаних із Україно-Російською кризою та зростаючою нестабільністю на Близькосхідному та Північноафриканському регіоні. НАТО продовжить пошук можливих шляхів та заходів посилення спроможності Альянсу у сфері енергетичної безпеки, зосереджуючись на сферах:
- розширення усвідомлення розвитку подій в сфері енергетичної безпеки та їх впливу на безпеку Альянсу та його партнерів;
- посилення компетенції НАТО в сприянні захисту критичної енергетичної інфраструктури;
- покращення ефективності використання енергоресурсів військовими формуваннями;
- удосконалення програм навчання та освіти у цій сфері та залучення країн-партнерів до цих програм.
 
Саміт НАТО відзначив прогрес у підготовці звіту НАТО з питань енергетичної безпеки закликав продовжувати діяльність у цій сфері відповідно до принципів та керівництв прийнятих на Бухарестському Саміті та рекомендацій наступних Самітів.
 
Відділ енергетичної та техногенної безпеки (О.М. Суходоля)
Національний інститут стратегічних досліджень
 




Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше.